Передача проєктові РФ в оренду території Бабиного Яру може стати початком культурної окупації Києва, — УКУ
Фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Ігнорування пересторог – це хибна політика, йдеться у зверненні Українського католицького університету щодо ситуації довкола меморіялізації Бабиного Яру, яка йде за фактично російським сценарієм попри численні колективні апеляції не допустити реалізації цього проєкту.
Звернення Українського католицького університету щодо ситуації довкола меморіялізації Бабиного Яру оприлюднено на офіційному сайті Українського католицького університету.
«Повним ходом іде меморіялізація Бабиного Яру за фактично російським сценарієм, схваленим Меморіяльним центром Голокосту «Бабин Яр» . Один за одним в українських медіях з’являються колективні апеляції не допустити реалізації цього проєкту (як, для прикладу, оця з найраніших), проте блиск великих грошей робить своє, і влада залишається глухою.
Спільнота Українського католицького університету хотіла б почути від керівництва держави і голови Київської міської ради причини того, чому численні остережні голоси суспільства залишаються проігнорованими.
«Турбує нас той факт, що справу меморіялізації цього пам’ятного місця державного значення фактично віддано в приватні руки, а контроль з боку держави зведено до мінімуму. В жодній іншій країні це було б немислимим. Професор єврейської історії Північно-Західного університету у США Йоханен Петровський-Штерн слушно зауважив, що передача російському проєктові в багатолітню оренду всієї території Бабиного Яру може стати новим «Севастополем», з якого розпочнеться культурна окупація Києва, як 2014 року із Севастополя розпочалась військова окупація Криму. Не можна не погодитись і з думкою англійського історика Віллема Блекера, що в контексті військової агресії Росії Бабин Яр слід розглядати, у певному сенсі, як питання національної безпеки», — йдеться у зверненні.
Спільнота УКУ розглядає нинішню ситуацію як загрозливу ще й тому, що українську Концепцію комплексної меморіялізації Бабиного Яру, створену на початку 2019 року Робочою групою (18 вчених) Інституту історії України НАНУ під керівництвом професора Геннадія Боряка на виконання урядового замовлення, було з незрозумілих причин відсторонено. Натомість справу меморіялізації віддано в приватні руки, зокрема громадян Російської Федерації, які фінансують проєкт, а відтак і визначають його ідеологічне спрямування.
Спільнота УКУ вважає ігнорування владою потенційної загрози цілковито недопустимим і переконана, що Українська держава має перебрати контроль за концепцією меморіялізації та її втіленням, розділивши цю відповідальність із українським громадянським суспільством. Потрібен саме подвійний контроль, оскільки своїми дотеперішніми діями й ігноруванням слушних пересторог влада суттєво підірвала довіру до себе. І що впертіше й демонстративніше державні керівники й Наглядова рада проєкту ігнорують ці перестороги, то більше підживлюють їх.
Зазначається, що викликає багато питань і скандальна «творча» концепція проєкту авторства російського кінорежисера Іллі Хржановського, яку колишній головний історик МЦГБЯ Карел Беркгофф назвав «Голокост-Діснеєм». «У тих елементах проєкту, які були оприлюднені, ми не відчуваємо духовної глибини юдейської релігійної традиції, з якої виросла традиція християнська. У мистецькому оздобленні планованого меморіялу ми натомість бачимо крикливе прагнення зімітувати людський біль, але, на жаль, не бачимо пошани до нього. Бо людський біль завжди інтимний – щоб зрозуміти це, досить глянути в очі страждальця», — заявили в УКУ.
У УКУ також обурилися фактом, що «меморіяльну синагогу» як частину проєкту збудовано на території православного цвинтаря – і знову з упертим ігноруванням протестів громадськості та насамкінець додали:
«Ми не можемо погодитись із трафаретним тлумаченням протестів проти здійснюваного проєкту як спроби його «політизації», прояву прихованих антисемітських настроїв чи наміру «переписати історію» на свою користь. Меморіялізація Бабиного Яру важить для українського суспільства дуже багато, а найменша помилка може коштувати нам усім дуже дорого. І навпаки, консолідація українського суспільства довкола українського проєкту меморіялізації Бабиного Яру допомогла б не лише нам, живим, осмислити болісну травму минулого, а й душам невинно убієнних знайти нарешті бажаний мир».